Дошкільний вік здається насиченим творчістю, дитина активна у своїй діяльності з малювання, конструювання, ліплення, вона створює рими, танцює тощо. Проте це певний природний тренінг, в якому вона підсвідомо шукає своє творче Я. Творчі прагнення є суб'єктивною діяльністю, хоча вона містить всі атрибути творчості: створення продукту, наявність творчого підходу, застосування дивергентного мислення і творчих здібностей, великий інтерес до дій і захопленість роботою. Це етап підготовки до індивідуальної предметної спрямованості творчості.
Уява дошкільників набуває дедалі
активнішого характеру, в них розвивається здатність до творчої діяльності.
Початковий задум виникає в процесі діяльності. Дитина починає будувати або
малювати без усвідомленої мети, яка з'являється пізніше через різні асоціації.
Далі завдання ставиться до початку гри чи роботи, дії починають
підпорядковуватися задуму, який спочатку ще нестійкий і може змінюватись під
впливом випадкових вражень.
Глибокий і складний процес
перетворення і засвоєння життєвих вражень відбувається в
іграх. Творчий початок з'являється в задумі — виборі теми гри,
малюнка, в знаходженні способів здійснення задуманого, і в тому, що діти не
копіюють бачене, а з щирістю і безпосередністю, не піклуючись про глядачів і
слухачів, передають своє ставлення до зображуваного, свої думки і почуття.
На відміну від дорослих діти не
здатні в деталях продумати майбутню роботу чи гру, вони передбачають загальний
план, який реалізується в процесі діяльності. Завдання дорослого — розвивати
творчі здібності дитини, цілеспрямовану уяву, спонукати її в будь-якій справі
йти від думки до дії.
Особливістю творчої уяви в
ігровій діяльності є те, що зазвичай діти в одній сюжетній грі об'єднують
різноманітні враження — комбінують побачене в житті з образами з книжок,
вистав, фільмів. Уміння використовувати свої знання має вагоме значення для
розвитку дитини. Події, які справді були в житті, свідомо замінюються дітьми в
іграх, малюнках, розповідях. У цьому виражається прагнення дітей відобразити
своє ставлення до побаченого, а також підтверджується творчий характер
діяльності дошкільників. Звісно, в творчості дітей ще немає свідомої ідеї,
але спрямованість інтересів, ставлення до життя вже закладається.
Дитяча творчість базується на
наслідуванні, яке є важливим чинником розвитку дитини, зокрема художніх
здібностей. Завдання педагога, спираючись на здатність дітей до наслідування,
прищеплювати їм навички і вміння, без яких неможлива творча діяльність,
виховувати самостійність, активність в застосуванні цих знань і умінь,
формувати критичне мислення, цілеспрямованість.
У розумовій творчій діяльності
дітей важливе місце посідає навчання. Якщо правильно навчати,
творчість дітей досягає відносно високого рівня. Є.Фльорина писала: «Свідомість
відіграє провідну роль в діяльності людини загалом, тим паче в творчій, де
потрібний розмах думки, сила уяви, що спирається на досвід і знання. Можливість
аналізу, критичного ставлення до якості своєї роботи дають перспективу для
подальшого розвитку і закріплення творчих здібностей дитини».
У різних вікових групах творча
гра має певний характер розвитку. У молодшому віці (на другому і
третьому році життя), коли уява ще недостатньо розвинена, організаційним
початком ігор є іграшки, різноманітні матеріали, а також наслідування
товаришів. Ціль виникає під час гри і легко змінюється під впливом
різноманітних вражень. Тим паче досвід педагогів-практиків переконує, що вже на
третьому році життя дітей можна навчити ставити цілі, спочатку в будівельних
іграх, потім в іграх з іграшками.
На четвертому році життя
дитина здатна визначити цілі, обрати роль. Але в цьому віці інтерес до дії
часто переважає над стійкістю цілі.
Під час спільної гри виникає
потреба у більш точному визначенні мети, в
узгодженні дій. Для дітей
молодшого дошкільного віку, які не завжди розуміють одне одного і не завжди
можуть домовитися, — це дуже складне завдання. Вихователь має допомогти малюкам
зосередити увагу на якомусь одному задумі для того, щоб розгорнути його в сюжет.
На п'ятому (іноді на
четвертому) році життя можна привчити дітей продумано обирати гру,
іграшки, визначати мету, розподіляти ролі.
Розвиток ігрового задуму
дітей чотирьох-шести років пов'язаний з розумовим розвитком.
Пізнавальні інтереси дітей, що зростають, збагачують ігри, роблять більш
стійкими задуми. Поява довготривалої гри свідчить про новий, вищий етап
розвитку ігрової творчості. Для довготривалих ігор характерні не тільки
послідовність та узгодженість дій, а й імпровізація. З розвитком сюжету
з'являються нові ідеї, нові образи. Розвиток творчої уяви проявляється в тому,
що дошкільники об'єднують у грі різні події, вводять нові, які вразили їх,
іноді включають епізоди з казок.
Особливого характеру задум
набуває в іграх-драматизаціях, які відрізняються від звичайної
творчої гри тим, що створюються за
готовим сюжетом, взятим з книги. План гри і послідовність дій визначені на
початку. Така гра складніша для дітей, ніж наслідування подій
життя: потрібно зрозуміти і відчути образи героїв, їхню поведінку, пам'ятати
текст твору.
Казки і оповідання по-різному
відображаються в іграх дітей різного віку. Малюки зазвичай відтворюють лише
окремі епізоди. З віком діти починають передавати казку Загалом, іноді вносять
в неї зміни, використовуючи життєвий досвід.
У п'яти-, шестирічних
дошкільників гра-драматизація часто перетворюється на виставу, в якій
вони грають для глядачів, а не для себе, як у звичайній грі. У цьому складність
і новизна гри-драматизації, вона є ніби переходом до драматичного мистецтва,
звісно, в початковій формі.
Маленькі діти іноді грають в
театр чи кіно і запрошують дорослих або однолітків подивитись. Але глядачі
потрібні їм як атрибут; діти не переймаються цікаво, зрозуміло спостерігачам чи
ні.
У старших дітей з'являється інше
ставлення до вистави. Вони намагаються глибше передати образ героя і показати
своє ставлення до нього. Іноді діти вражають виразністю міміки, жестів, слова.
У створенні ігрового образу— особливо велика роль слова. Воно допомагає дитині
виявити свої думки і почуття, зрозуміти переживання партнерів. Спочатку дитина
словом лише позначає свої дії, таким чином осмислюючи їх. Потім вона
користується словом, щоб доповнити дії, висловити думки і почуття.
Спостереження за самостійною
дитячою грою доводять, що оволодіння дітьми способами її побудови на кожному
етапі формування дають змогу розширити межі дитячої творчості.
Через ігрові дії
діти намагаються задовольнити активний інтерес до навколишнього життя і
створюють при цьому свої комбінації різноманітних життєвих ситуацій.
Ознайомлюючись з літературою,
музикою, живописом, дитина засвоює «мову» цих творів, потрапляючи під вплив
уяви їх авторів. Спочатку вона використовує елементи цієї культури для
вираження своїх почуттів, грається з образами. Поступово дитина починає
використовувати цю «мову» більш спрямовано, не просто комбінуючи елементи, а
висловлює з її допомогою свою думку, фантазує, вигадує.
Таке зростання необхідне і може
бути задоволене тільки своєчасною і точною постановкою перед дітьми все нових і
нових завдань, що поступово ускладнюються, зокрема й ігрових. Знайти міру
такого ускладнення — непросте педагогічне завдання. Сприятимуть досягненню мети
опрацювання теоретичної і методичної літератури, вивчення вікових та
індивідуальних особливостей дітей, психологічних передумов, з'ясування дитячих
інтересів.
Театр як художнє явище, як
творчий організм, де неоднозначно переплетені різні аспекти людської діяльності
— художньої, виробничої, організаторської, ігрової, — дає педагогу майже
необмежені можливості для цього. Звісно, потрібна ціла низка якостей, якою має
володіти керівник. Це і широка ерудиція, і усвідомлення педагогічних цілей, і
інтуїція. Необхідні також майстерність і досвід. До того ж і допомога
батьків-однодумців.
Поради батькам
• Знаходьте час і розповідайте
дітям невеличкі казки, повторюйте їх на прохання дітей. Доберіть іграшки і
рухайте ними, показуючи, як вони діють, розмовляють в казці. Приспівки й
потішки використовуйте щодня в життєвих ситуаціях: упертий, як цапок; стрибучий
як зайчик, чистенька, мов кішечка тощо. Допомагайте дитині зовні виглядати як
улюблений персонаж: зробіть з нею вушка й хвостик, як у зайчика чи лисички,
шапочку з дзьобом, як у сороки-білобоки тощо.
• Створіть умови для
розігрування дітьми казок, що ви читаєте, які розповідають по радіо, показують
по телебаченню. Доберіть до тих казок, які зацікавили ваших дітей, іграшкові
персонажі, або зробіть їх разом з дітьми зі старих ляльок, картинок, природного
матеріалу чи непотрібних вам пакетів, коробок, бляшанок. Підігруйте дітям як
один із персонажів казки, але залишайте їм на вибір улюблені ролі та ініціативу
ведення гри. Запрошуйте товаришів і друзів дітей для спільних театральних ігор
з іграшками. Іграми радуйте і зближуйте дітей. Дайте все необхідне для
облаштування гри. Допомагайте, якщо діти звертаються до вас.
• Ходіть з дітьми на дитячі
спектаклі до театру. Разом переглядають мультфільми за сюжетами казок по
телевізору. Прослуховуйте спільно грамзаписи народних казок на платівках у
виконанні артистів та з музичним супроводом. Цим ви даєте дітям майстерні
зразки емоційного зображення образів засобами виразності: інтонаціями, мімікою
тощо. Спільні переживання під час слухання, перегляду театралізації вам, як і
дітям, захочеться ще раз пережити у власній грі. Підігруйте дітям, виразно
виділяйте інтонацією, мімікою, ходою характерні особливості персонажів. Смішіть
одне одного. Імпровізуйте у грі з дітьми «Порадуємо своїх рідних» ситуації
турботи, співчуття допомоги у вашій сім'ї.
Поради вихователям
• Заохочуйте інтерес дітей
до казкових образів. Вірте разом з дітьми у створені ними загадкові персонажі.
Творчо поєднуйте в ролях спільно з дітьми окремі риси реальних образів.
Починайте з настільного театру іграшок. Розвивайте імітаційні ігри дітей. Схвалюйте
спроби дітей самобутньо передавати особливості поведінки людей, тварин, також
пригоди знайомих предметів у казкових ситуаціях. Спільно з дітьми дійте в
потішках, приспівках, невеличких казках. Розігруйте окремі сценки. Підмічайте і
відтворюйте характерне в образі, доречно користуючись рухами і мовою,
вокалізаціями, ритмічністю, музичністю малих форм народної творчості. Добирайте
разом з дітьми елементи, атрибути, характерні для зовнішності образу.
Наслідуйте звуки, міміку персонажів, заохочуючи дітей повторювати-вам і їм.
Підігруйте дітям, коли вони імпровізують за мотивами знайомої казки чи потішки.
Заохочуйте дитячу неповторність у створенні образу. Не нав'язуйте їй ваше
бачення його. Разом з дитиною спробуйте зіграти з іграшками сюжет оповідання
Н.Забіли «Ясоччин садок», П.Воронька «Казка про рукавичку».
• У повторних
іграх за сюжетами знайомих казок скористайтесь настільним театром картинок,
картинками на фланелеграфі для зображення дій, вчинків персонажів. Нехай діти
самі спробують водити ляльки під вашу розповідь казки чи оповідання. Наприклад,
М.Коцюбинського «Про двох цапків» чи «Дві кізочки». У наочних діях і вчинках
козенят стають зрозумілими наслідки їх упертості чи вміння порозумітися. Діти
легко оцінять їх і зроблять висновки для власної поведінки. Заохочуйте вияви
почуттів дітьми щодо тих чи тих персонажів. Коли водите персонажі—ляльки чи
картинки, емоційно і виразно відтворюйте їх рухи, слова, настрій—змальовуйте
образ всіма доступними вам засобами. Це стане яскравим зразком дітям, коли вони
самі водитимуть іграшки чи картинки, то інтонацією, мімікою, жестами, емоційно
виражатимуть персонаж: добрий, веселий, сердитий. Для гри «Подорож у потягу»
створіть панораму, в якій змінюйте картинками ситуації, місця на шляху подорожі
персонажів. Інтонаційно виражайте їх особливості. Залучайте дітей до
звуконаслідування.
Заповіді вихователя, який виховує
творчу дитину:
• довіряти дітям;
• не поспішати з допомогою;
• старанно і систематично проводити попередню роботу, збагачувати знання дітей;
• надавати можливість
творити;
• використовувати
вигадку дітей, фантазію для того, щоб розвивати їхню творчість і водночас
допомагати зрозуміти навколишній світ;
• включати гру в цілісний
педагогічний процес як провідну ланку в організації дитячого життя.
Оптимальні умови для розвитку творчості дітей (психологів Дж.Смітта та Дж.Гауена)
1. Умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості, можливість будь-якої миті діяти з ними.
2. Умови соціально-економічні, тобто
створення у дитини відчуття зовнішньої безпеки, коли вона знає, що її творчі
прояви не отримають негативної оцінки дорослих.
3. Психологічні умови, їх суть в тому, що у дитини
формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок
підтримки дорослими їхніх творчих починань.
Корисні
рекомендації щодо активної допомоги дитині в розвитку її творчих здібностей
1. Створіть затишну і безпечну психологічну базу дитині в її пошуках, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.
2. Підтримуйте здібності дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте негативної оцінки творчих ідей дитини.
3. Будьте стриманими до старанних ідей, поважайте допитливість, запитання та ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються недоцільними і незмістовними. Поясніть, що на багато запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час і терпіння. Дитина має навчитися жити в інтелектуальному навантаженні, не відштовхуючи ідеї, що виникають.
4. Дайте дитині можливість бути одній і дозволяйте їй,
якщо вона бажає, самій займатися справами. Надлишок піклування може ускладнити
творчість. Бажання і цілі дітей належать їм, а допомога дорослого може
сприйматися як «порушення кордонів» особистості.
5. Допомагайте дитині будувати її систему цінностей.
6. Допомагайте дитині задовольнятись в основних людських
потребах (відчуття безпеки, любові, поваги до себе і оточення), бо людина,
енергія якої скута основними потребами, менше здатна досягти самовираження.
7. Проявляйте симпатію до перших спроб виразити ідеї
словами.
8. Знаходьте слова підтримки для нових творчих спроб, не
критикуйте перші досліди.
9. Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом»,
часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію: найбільш ймовірно, що саме
це допоможе зробити справжнє відкриття.
10. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного неодобрення, зменшити соціальне тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію в небажаному напрямі.
Цікаві ігри
«Торба Діда Мороза»
Хлопчик побачив Діда Мороза, який
прямував у дитсадок вітати малят з Новим роком. У руках Діда Мороза була велика
торба з подарунками. Хлопчику дуже закортіло дізнатися, що лежить в
цій торбі. Він підбіг до Діда Мороза з одного боку, потім з другого,
витягував шию, намагаючись дотягнутися пальцями до торби.
Дід Мороз зупинився, щоб одягнути рукавицю, яка у нього
впала, а торбу поставив на землю. Хлопчик тихенько підкрався і зазирнув до
торби. Він побачив там багато цікавого, тому мерщій побіг до дитячого
садочка на новорічне свято.
«Лисичка підслуховує»
Лисичка біля вікна підслуховує
розмову півника з котиком. Виразні рухи: голова нахилена, лисичка
прислухається, вухо притиснене до вікна, погляд у інший бік, рот
напіввідкритий, нога виставлена вперед, тулуб нахилений.
«Стрибунець»
Дівчинка гуляє по садочку. Раптом
вона побачила зеленого стрибунця і почала до нього підкрадатися.
Простягнула руки, а він вже цвірінчить
в іншому місці. Виразні рухи: шия витягнута вперед, тулуб нахилений, ступає на
кінчиках пальців.
«Квітка»
Теплий промінь впав на землю і
зігрів в землі насіння. З насіння виріс паросток, а з нього — чудова квітка.
Ніжиться квітка на сонці, підставляє теплу кожну свою пелюстку, повертає
голівку вслід за сонцем. Виразні рухи: присісти, голову і руки опустити. Поступово
підводиться голова, виправляється тулуб, розводяться в сторони руки — квітка
розквітла. Очі напівзаплющені, посмішка, м'язи обличчя розслаблені.
«Смачні цукерки»
У дівчинки в руках коробка з
цукерками. Вона простягає її по черзі дітям. Вони беруть по одній цукерці і
дякують дівчинці, потім розгортають цукерки і кладуть їх в рот. Виразні рухи:
на обличчях задоволення, очі радісні, посмішка.
«Старий гриб»
Старий гриб от-от впаде. Його
слабка ніжка вже не витримує важкого капелюшка. Виразні рухи: діти стоять, ноги
розставлені, напівзігнуті, плечі опущені, руки вздовж тіла, голова нахилена до
плеча.
«Попелюшка»
Дівчинка зображає Попелюшку, яка
повернулася додому після балу. Вона дуже засмучена, бо загубила кришталевий
черевичок. Виразні рухи: нахилена голівка, зведені брови, опущені кутики губ,
уповільнена хода.
«Гидке каченя»
Разом з дітьми пригадуємо казку
Г.Х.Андерсена «Гидке каченя». Потім розігрується епізод «на пташиному
подвір'ї». Птахи і людина демонструють своє презирство і бридке ставлення до
каченяти, яке було не схоже на інших каченят. Вони вважали його бридким. Всі зневажали
бідолашне каченя, навіть брати і сестри гнівно казали йому: «Хоча б кішка
потягла тебе». А мати додавала: «Очі б на тебе не дивилися!». Качки скубали
його, кури дзьобали, а дівчинка, яка давала птахам їжу, штовхала ногою. Каченя
втекло з пташиного подвір'я. Виразні рухи: 1) презирство — голова нахилена
назад, брови зведені, очі зіщулені, ніздрі зморщені і роздуті, кутики губ
опущені або верхня губа підтягнута догори; 2) приниження — голова нахилена
вниз, плечі зведені вперед.
«І добре, і погано»
Ця гра
сприяє розвитку уміння бачити в одному предметі протилежні властивості,
знаходити протилежності, розглядати одні явища з ріг
них поглядів. Найпоширенішою у дітей оцінкою є категорія «добре — погано». На
використанні такої оцінки побудовано цю гру. Дітям пропонувалось, користуючись
цією категорією, дати характеристику явищам природи, діям і предметам:
1) зима, весна, літо, осінь;
2)дощ, сніг, сонце, вітер, вогонь;
3)їсти, спати, гратися в лісі;
4)пити ліки, робити зарядку, вмиватися; ніж, тарілка,
скло, праска.
Наприклад: літо — хороше — тепло,
можна купатися, не потрібно довго одягатися; погане — спекотно, можна обпектися
на сонці тощо.
«Пантоміма для кмітливих»
Ця та наступна ігри призначені
для розвитку вміння генерувати ідеї, а також вміння керувати мімікою, жестами,
рухами. На початку дітям пропонувалося відгадати пантоміми дорослого, який
зображував:
• лисичку, яка тікає від
мисливця;
• веселу мавпочку, яка
радіє банану;
• маленького
ведмедика, який жадібно їсть мед;
• котика, що гріється
на сонечку тощо.
Використовували образи не тільки
тварин, а й людей (які виконують різну роботу), предмети тощо. Діти уважно
стежать за діями і вгадують, кого чи що зображає дорослий. Вони називають
версію за версією доки не наблизяться до відгадки максимально. І якщо діти не
відгадають, дорослий говорить відгадку та аналізує свої рухи, жести, міміку.
Після того, як діти навчилися розпізнавати пантоміми, їм пропонують зіграти
головну роль. Слід обов'язково проводити обговорення того, що дітям вдалося і
поки що ні.
«Без слів»
У цій грі дітям пропонують
ситуацію в якій не можна розмовляти, бо нічого не чути. Наприклад, на іншій
планеті, де людина втрачає дар мови. Дитина мусить про щось запитувати, а
дорослий (або одноліток) — відповідати. Питання мають бути конкретні, але ставити
їх можна тільки використовуючи міміку, жести, пози тіла, можна навіть
використовувати тіло тієї людини, якій ставлять запитання. Промовляти будь-що
вголос чи за допомогою губ забороняється. Приблизні запитання до гри: «Ти хочеш
їсти?», «Тут є телефон?», «Де можна купити продукти?», «Де моя зубна щітка?»
тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар