Невичерпний потенціал.

 

Основна одиниця, "мікрочіп" біокомп'ютера вашої дитини — клітина головного мозку. Вже в момент народження в мозку немовляти міститься один трильйон клітин, що називаються нейронами. Це в 166 разів більше, ніж людей на нашій планеті.

У кожній з клітин мозку дитини сотні й тисячі відростків, чим вона дуже нагадує мікроскопічного супервосьминога. Кожний із цих сотень і тисяч відростків має тисячі відгалужень — дендритів. Саме вони з'єднують різні клітини мозку між собою.

У кожному дендриті містяться тисячі крихітних мішечків з хімічними речовинами. Це за їх допомогою від однієї клітини до іншої передаються повідомлення, які несуть усю інформацію, що міститься в кожній думці, в кожному спогаді.

Коли ваша дитина розмірковує, у певній ділянці її мозку виникає електромагнітний імпульс, який вивільняє хімічну речовину в одному з дендритів, і вона передається через точку дотику (так званий синапс) іншій клітині, також вивільняючи з неї певну хімічну речовину. Це, в свою чергу, викликає наступний електромагнітний імпульс у сусідній клітині. Процес продовжується по заданих шляхах, що нагадують складне плетиво стежок у велетенському густому лісі. Під потужним електронним мікроскопом обмін хімічними речовинами між двома дендритами нагадує Ніагарський водоспад.

Усе описане — лише дрібнісінька елементарна частка будь-якого сприймання, думки чи спогаду дитини.

Можливу кількість таких "шляхів" (тобто засвоєних знань, звичок чи спогадів), по яких проходять мислитель-ні імпульси, було оцінено в 60-ті роки минулого століття числом, що містить після одиниці сто нулів. Це число більше за кількість усіх зір у відомому нам Всесвіті!

Тож не дивно, що Чарльз Шерінгтон, відомий англійський невролог і батько сучасної нейропсихології, дуже поетично порівняв мозок дитини зі Всесвітом:

"Людський мозок — це чарівний ткацький верстат, де сновигають мільйони човників, створюючи неповторну тканину, котра щоразу набуває нового й неповторного значення. Це схоже на космічний танок Чумацького Шляху".

Вплив кольору на наш настрій та психологічний стан.

  Кожного дня вибираючи з свого гардеробу що б одягнути, варто замислитись над вибором не лише фасону одягу, а я кольору. Він має не лише личити вам, а й відповідати тому, чим ви збираєтесь займатись. Отже як впливає колір на людей, з якими нам потрібно контактувати:

Білий же підняти тонус в похмурий день, він допомагає подолати скованість. Налаштовує інших на спілкування з вами і спонукає вас вислухати своїх співрозмовників.
Червоний - і це знаємо ми усі - являється символом чутливості та символізує, що ви готові до відносин з протилежною статтю. Якщо людина роздратована або щойно пережила потрясіння, намагайтеся уникати червоний.

Узагальнені новини від МОН та UNICEF

 https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna-osvita/suchasne-doshkillya-pid-krilami-zahistu/uzagalneni-novini-vid-mon-i-unicef

Емоційний комфорт дошкільника як показник його психічного здоров’я

 

Дошкільний період є унікальною, неповторною фазою емоційного  розвитку людської  особистості.  Почуття  і переживання дитини стають складнішими, більш  диференційованими.  Активно  формуються  морально-етичні, інтелектуальні  й  естетичні  категорії  (добрий  –  злий,  гарний  –  негарний, хороший  –  поганий  та  ін.).  Розвиваються  почуття  власної гідності,справедливості,  сорому,  гумору,  вміння  поставити  себе  на  місце іншого,співпереживати  з  ним.  Емоційні  переживання  дедалі  набувають вербалізованого  характеру  («Я  ображений  на  тебе»).  Яскраво  виявляються симпатії й антипатії, вказується потреба у визнанні й схваленні, у розумінні, підтримці та любові.

     Отже, за своєю природою мала дитина — істота насамперед емоційна:  у своїх вчинках вона керується не стільки засвоєними поняттями та правилами, скільки чуттєвими враженнями.

     Емоції — це своєрідний місток між внутрішнім світом малюка і людським оточенням.  Елементарна  емоційна  компетентність  дошкільняти  — невід’ємний  компонент  морального  становлення  особистості.  Недарма психологи розглядають емоційне переживання як форму внутрішньої роботи дитини,  спрямовану  на  утри­мання  і  відновлення  своєї  душевної  рівноваги (Виготський Л.С., Обухівська, Ільїн Є.П.).